Мистецтво бути опорою: як бути поруч, коли у близької людини онкологія
Новина про онкологію, на жаль, практично завжди збиває з ніг і змінює життя не лише самої людини, яка отримує цей діагноз, а й стає справжнім випробуванням для всієї родини. Почувши про хворобу, близькі також майже неминуче переживають шок, страх, безсилля та розгубленість. Все, що раніше здавалося важливим, втрачає сенс і тьмяніє, життя ніби зупиняється від тривоги і безпорадності. Онкологічний діагноз лякає і народжує купу запитань: куди бігти, де шукати підтримки, як вести себе з хворим та допомогти йому і собі водночас?
Рідні люди, які стають поруч у цій запеклій боротьбі зі страшною хворобою, часто намагаються бути сильними й стійкими, щоб надати максимум підтримки. Та за цією силою часто ховаються страх і виснаження, потреба у розумінні та просторі для власних почуттів, адже допомога іншому можлива лише тоді, коли збережено власні сили. Тож, давайте спробуємо розібратись, як допомогти собі пройти цей складний шлях з любов’ю та гідністю, не втративши себе.
Важко також й тим, хто поруч
У боротьбі з онкологією людина, що стає на шлях лікування, опиняється в центрі нових для неї подій. До цього важко бути готовим: постійні візити до лікарні; очікування результатів обстежень та додаткових аналізів, яке може тривати тижнями; складні медичні маніпуляції - оперативне втручання, хіміотерапія, променева терапія, реабілітація та можливі ускладнення. Загалом, це зміна життєвих обставин, яка залучає всю родину.
На стан пацієнта та його рідних впливають не лише ці події, але й емоційний тиск і усвідомлення того, що захворювання може призвести до смерті або значного погіршення якості життя хворого, а також страх того, що навіть після лікування життя вже не буде таким, як раніше. У таких обставинах родичі часто залишаються «в тіні», але емоційно їм може бути не менш важко, адже вони переживають біль та тривогу разом із самим хворим.
Часто перед родичами постає питання: що саме, коли і в якому обсязі краще казати рідній людині, щоб її підтримати, не образивши незграбними словами. Від рідних онкопацієнтів можна почути, що вони не завжди можуть підібрати «правильні» слова, а мовчання іноді стає своєрідним захистом, щоб не зранити і не ускладнити ситуацію. Це створює додатковий емоційний тиск і робить перебування в моменті ще складнішим.
Одними з найважчих для родичів можуть бути питання знеболення хворого на пізніх стадіях захворювання або прийняття рішень щодо паліативної допомоги, що потребує фінансових, фізичних та емоційних ресурсів.
На цьому етапі важливо пам’ятати базове правило: «спочатку вдягніть кисневу маску на себе, а потім – на дитину або іншого». Навчитися піклуватись про себе не менш важливо ніж підтримувати хворого. Участь у групах підтримки, звернення до психолога або психотерапевта, а також домовленості в родині, коли піклування та допомогу можна розподілити з іншими можуть дійсно допомогти не розчинитись в складних обставинах і вирі важких емоцій.
Як підтримати себе, коли хворіє близька людина
Коли хворіє близька людина ми також разом із нею проходимо пʼять основних стадій горювання – заперечення, гнів, торг, депресія і прийняття. Ці стадії мають певні універсальні ознаки, але прояви залишаються унікальними для кожного – мають різну тривалість, інтенсивність та особливості переживань.
На стадії заперечення найчастіше спостерігаються шок, заперечення або віра в помилковість діагнозу.
Як підтримати себе і хворого на цій стадії?
- Отримайте повну інформацію про діагноз, лікування та підтримуючу терапію, прогнози та симптоми конкретного захворювання. Чітке розуміння знижує тривогу і допомагає впоратись з невизначеністю.
- По можливості зменшуйте хронічний стрес, приймайте вітаміни та мінерали для підтримки нервової системи. Не забувайте про базові потреби: вчасно поїсти, слідкувати за режимом сну та відпочинку потрібно не тільки хворому, а й вам.
- По можливості зменшуйте хронічний стрес, приймайте вітаміни та мінерали для підтримки нервової системи. Не забувайте про базові потреби: вчасно поїсти, слідкувати за режимом сну та відпочинку потрібно не тільки хворому, а й вам.
- Виконуйте дихальні вправи під час сильних емоційних навантажень.
На стадії гніву варто бути готовим до всеохоплюючої злості на себе, лікарів, хворобу, систему, державу або обставини.
Як підтримати себе і хворого на цій стадії?
- Спрямовуйте злість в конструктивне русло: планування лікування, пошук лікарів тощо.
- Розробіть детальний план власних дій та визначте пріоритети в поточних обставинах.
- Ознайомтесь з протоколами лікування та обговоріть тактику і стратегію лікування з лікарями, задавайте питання – це допомагає знизити тривогу.
- Не забувайте про своє життя, власну роботу, знаходьте час для особистих потреб.
На стадії торгу часто виникає готовність піти на будь-яку угоду з життям, Богом або іншими заради того, щоб рідна людина одужала.
Як підтримати себе і хворого на цій стадії?
- Пам’ятайте: ми можемо робити максимум з можливого від себе, але не все залежить від нас.
- Не давайте обіцянок, які не зможете виконати, і не прикрашайте дійсність.
- Залишайтесь чесним та відкритим навіть у складних розмовах - страх та замовчування лише погіршують ситуацію.
На стадії депресії відбувається поступове усвідомлення ситуації, але супроводжуватись цей процес може відчуттям спустошеності та безпорадності.
Як підтримати себе і хворого на цій стадії?
- Дозвольте собі прожити цей стан, не картайте себе за сльози чи відчай.
- Не тримайте емоції в собі – говоріть з друзями або психологом про свій стан. Можна звернутись також до груп підтримки.
На стадії прийняття депресія поступається місцем для життя: з’являються моменти радості, надії та сила для боротьби й подальших дій.
Як підтримати себе і хворого на цій стадії?
- Живіть «тут і зараз», цінуючи кожен день і маленькі радості в ньому.
- Присвятіть час для важливих справ хворого і для себе, щоб відновити енергію і власний емоційний баланс.
- Пам’ятайте, що прийняття не означає байдужість – це вміння залишатись поруч з близькими не втрачаючи себе.
Як залишатися опорою для близької людини
На будь-якому етапі боротьби з онкологічним захворюванням важливо пам’ятати: ті, хто супроводжує хворого, також потребують відновлення. Ігнорування власних базових потреб може призвести до виснаження, а це, відповідно, означитиме зменшення здатності підтримувати близьку людину.
Тому варто дбати про найпростіше:
- достатній сон;
- повноцінне, регулярне харчування;
- можливість проживати весь спектр емоцій без відчуття провини;
- перерви для відпочинку, спілкування та власного життя поза темою хвороби.
В своїй книзі «Зовсім не страшна книга: про життя, смерть і все, що поміж ними» (до речі, щира моя рекомендація до ознайомлення з цією книгою) Анастасія Леухіна ділиться кількома важливими опорними тезами для родин, які зіштовхнулись з онкологією:
- Не потрібно планувати життя, відштовхуючись лише від хвороби, - інакше «хвороба стане вашим життям або життя стане хворобою». В цьому житті має залишатись місце для радості, любові, побуту та звичайних банальних речей і подій.
- Пам’ятайте, що перед вами не діагноз, а людина. На жаль, після встановлення онкологічного діагнозу навіть лікарі і рідні все частіше взаємодіють із хворобою, а не з особистістю.
- Не драматизуйте хворобу, але й не замовчуйте її. В цьому контексті важливо спробувати знайти баланс між чесністю та надією – говорити про хворобу і її можливі наслідки відкрито, але з турботою.
- Поважайте право людини на власні рішення. Остаточний вибір щодо лікування чи його припинення належить самій людині. Близькі можуть допомагати, інформувати, підтримувати, але не тоталітарно керувати процесом. Людина має право на простір приймати власні рішення щодо свого тіла та життя, адже відчуття контролю є однією з найважливіших внутрішніх опор, яка суттєвим чином може вплинути на успішність лікування та боротьби з раком в цілому.
- Важливо знаходити час і сили на власне життя, шукати будь-яку підтримку для себе.
- Там, де є любов, не так вже й страшно.
Як може допомогти психотерапія
Сьогодні в багатьох клініках, де лікують онкопацієнтів, вже працюють психологічні служби, до яких можуть звернутись як самі пацієнти, так і їхні родичі. На жаль, у невеликих містах така можливість не завжди доступна, але альтернативою можуть стати онлайн-консультації.
Запропонуйте, проте не наполягайте, якщо людина не готова говорити про свою хворобу з психологом або не бачить в психотерапії користі для себе. Надмірний тиск лише посилює внутрішній опір, а сили зараз варто зберегти для процесу лікування.
Натомість розгляньте варіант психологічної підтримки для себе. Не відкладайте це рішення, адже психотерапія цілком здатна допомогти відновити внутрішні сили й навчитися піклуватися про себе без почуття провини. Ваш власний приклад звернення по допомогу може стати натхненням для рідної людини – і, можливо, згодом вона буде готова переглянути своє рішення.
Для рідних онкопацієнтів підтримка психолога або повноцінна терапія можуть стати безпечним простором для збереження внутрішньої рівноваги, опанування тривоги, безсилля та розгубленості, а також місцем надії і віри в життя навіть посеред боротьби з хворобою.
Якщо ви або ваші рідні зіштовхнулись з онкологічним діагнозом, рекомендую долучитись до групи «Афіна. Жінки проти раку» на Facebook. У цій спільноті ви знайдете багато важливої та корисної інформації: рекомендації лікарів з різних міст України у відповідності до їхніх онкоспеціалізацій, відео фахівців і власний досвід пацієнтів щодо питань і особливостей лікування окремих видів раку й дотичних до цього аспектів та багато-багато іншого. Незважаючи на назву, доєднатись до неї можуть усі, хто є онкопацієнтом або його родичем, в тому числі й чоловіки. Це неймовірна спільнота людей, які зіштовхнулись з онкологією, але щодня обирають життя і взаємну підтримку.
Якщо саме зараз ви або близька вам людина долає непростий шлях боротьби з онкологічним захворюванням – пам’ятайте, що цей шлях не обов’язково проходити наодинці. Запрошую в терапію, де ми разом зможемо віднайти опори та способи впоратись з викликами цього непростого періоду. Буду рада стати помічною для вас!